Хата з села Стеблівка Хустського району Історична довідка Хата представляє один із типів народного житла, який побутував на півдні Хустського та Тячівського районів. Споруда побудована наприкінці ХІХ ст. У музей перевезена в 1969 р. Належала селянину Ю. В. Кадару . Будівля представляє взірець єдиного дводільного житла в музейній експозиції. Її особливістю є те, що обидві кімнати ізольовані між собою і в кожну з них веде окремий вхід з галереї. Кліматичні умови передгір’я зумовили особливості форми даху. Дах хати високий чотирисхилий, в три рази вищий за видиму частину стін. З такого даху швидше сповзає сніг і стікає вода. Поряд із хатою знаходиться стара пасіка, в експозиції якої представлені двоярусна споруда («пчольник») та декілька зразків вуликів. Привертають увагу давні вулики «дуплянки», виготовлені із видовбаної з середини колоди. У нижній частині дуплянок нарощували дно з дощок та робили отвір для бджіл. Більш досконалими є рамкові вулики, що теж експонуються на подвір’ї садиби.

Літня школа гончарства Курс з гончарства, що містить цикл занять від теорії та пізнання традицій до повного створення гончарного виробу своїми руками та його декорування. Кандидати До участі в Літній школі гончарства запрошуються усі охочі – діти та дорослі віком від 6 років, які б хотіли дізнатися про традиції виготовлення керамічного посуду на Закарпатті, а також спробувати себе в одному з найдавніших ремесел – гончарстві. 1/1 Термін Заняття проводяться зазвичай у весняно-літній період щонеділі. Загалом курс складається з 4 занять. Під пильним керівництвом майстра учні навчаються виготовляти горнятка на гончарному крузі, дізнаються про методи декорування та глазурування, а також про випал готового керамічного виробу. 1/1 Результат По закінченню Школи кожен її учасник отримує два вироби, виготовлені власноруч: традиційне закарпатське горнятко та авторський виріб. 1/1

Uzhhorod Skansen Everyday from 10 am till 6 pm (summer time) from 9 am till 17 pm (winter time) +38 095 424 06 72 uzhgorodskansen@gmail.com uzhgorodskansen@ukr.net Kapitulna St., 33а 88000 Uzhhorod The smallest skansen in Ukraine Represents culture of Zakarpattia Works with the museums abroad

Хата із села Тибава Свалявського району Історична довідка Одна з найстаріших хат в музеї – хата із села Тибава Свалявського району – репрезентує народне будівництво кінця XVIII ст. На думку деяких дослідників, в ній проживали батьки, та, ймовірно, народився Ю. І. Венелін-Гуца – відомий історик, філолог, етнограф, дослідник історії Болгарії. У музей хату перевезено в 1967 р. , як своєрідну пам’ятку, що зберегла цікаві архаїчні елементи в конструкції та у використанні технічних прийомів будівництва. Це типова для даної місцевості зрубна тридільна споруда, яка складається з кімнати, сіней та комори. Сіни та комору використовували як господарські приміщення. Тут зберігаються предмети першої необхідності: сусіки для зерна, різноманітне хатнє та господарське начиння.

Садиба із села Бедевля Тячівського району Історична довідка Хата із села Бедевлі збудована у 1888 р. (дата вирізьблена на сволоку та одвірку) та знайомить з типовим житлом заможнього селянства. Перевезена в музей у 1969 р . Належала селянину В. В. Вайнагію . Хата тридільна: світлиця – сіни – житлова кімната. У сіни з галереї ведуть двері, з надписом на одвірку: «Хата побудована Тиводаром Іваном» та датою завершення будівництва – 25 березня 1888 р. На подвір’ї перед вікнами хати встановлено кіш, виплетений з лози, для просушування й зберігання качанів кукурудзи. Кіш вкритий чотирисхилим дашком, який при потребі можна знімати для засипання кукурудзяних качанів. У нижній частині коша наявний невеличкий прямокутний отвір для виймання качанів.

Садиба з села Довге Іршавського району Історична довідка Хата відтворює рівень народного будівництва другої половини ХІХ ст. і є типовою для населення долини верхньої течії річки Боржави. Хата тридільна, складається з кімнати, сіней та комори. У музей перевезена в 1969 р. Належала селянину Г. В. Ковачу . Експозиція у сінях відтворює гончарне ремесло, що набуло значного поширення у ХІХ – на початку ХХ ст. Тут можна побачити гончарний круг та інші знаряддя праці гончара – дерев’яний ніж («фокийш») для загладжування зовнішньої сторони виробів, шмат шкіри («слизька») для вигладжування вінців, дротик («друт») для зрізування виробів з гончарного круга, писак, яким розписували вироби. На подвір’ї біля хати знаходиться гончарна піч для випалювання виробів з глини.

Культурні зв’язки – культурна мобільність у прикордонному регіоні Головна місія проєкту - це популяризація місцевої культури та збереження історичної спадщини . За декілька років реалізації було проведено безліч етнографічних інтерв'ю, конференція, випуск книги, запуск мобільного додатку, закупівля техніки, переобладнання фондосховищ та багато чого іншого. Друковані видання У рамках реалізації проєкту вдалося видати низку музейних публікацій: книгу «А я свою вишиванку д'серцю пригортаю... Колекція взірців народної вишивки з фондової збірки ужгородського скансену» ; серію туризмознавчих путівників про Ясіня та Середнє Водяне Рахівського, Колочава та Вишково Хустського, Ужок Ужгородського районів; книгу «Колекція ікон Закарпатського музею народної архітектури та побуту» ; 8 випуск «Наукового збірника Закарпатського музею народної архітектури та побуту»; настінні та настільні календарі. 1/6 Наукові заходи Наш музей активно провадить наукові заходи в рамках гранту, що дозволяє вітчизняним та іноземним дослідникам поділитися зі спільнотою дослідницькими здобутками. Такою стала конференція «Збереження та популяризація культурної спадщини прикордонних регіонів». 1/4 Виставки Активну презентаційну роль відіграють експозиції. Завдяки спільним дослідницьким зусиллям вдалося організувати наступні: виставку весільного одягу, атрибутики та світлин «Заміжжя їй личить / Mӑritişue i se potriveşte / Svadba jej pristane» ; фотовиставку «Rural landscape between culture and tourism / Сільський пейзаж: між культурою і туризмом». 1/6 Польові дослідження В рамках проєкту проводилися польові розвідки 15 населених пунктів: по 5 об'єктів на три країни-учасниці України, Словаччини та Румунії. Співпрацювали на цій ниві три музейні установи: Закарпатський музей народної архітектури та побуту (Україна), Музей української культури в м. Свидник (Словаччина) та Повітовий музей Сату Маре (Румунія). 1/7 Мобільний застосунок Цифрові технології грантовий проєкт також захопив: для послуговувачів постав мобільний застосунок «COOL Museums». За основу в аплікації взяті три музеї: Повітовий музей Сату Маре (Румунія), Музей української культури у Свиднику (Словаччина) та Закарпатський музей народної архітектури та побуту в Ужгороді. На мапі додатку зазначені не лише місцерозташування музеїв, але й всі об'єкти з детальною інформацією та фото. 1/4 Фондове обладнання У рамках міжнародного грантового проєкту було виготовлено та придбано сучасне обладнання для фондосховищ музею. У 2022 році було модернізовано фондосховище №1, де зберігається унікальна збірка традиційного народного одягу українського населення та нацменшин Закарпаття, збірка живопису закарпатських художників, а у 2023 році - фондосховище №3, де зберігаються предмети домашнього побуту груп «ДЕРЕВО» та «МЕТАЛ». У фондосховищі №3 встановлено комплект стелажів довжиною 4 м, що складається з двох, зʼєднаних між собою частин. Крім зазначеного, була виготовлена вітрина для скульптури Василя Свиди «Весілля. До молодого», що експонується в фоє адмінкорпусу музею. 1/6

Корчма з села Верхній Бистрий Міжгірського району Історична довідка Корчма з села Верхнього Бистрого, яка експонується в музеї, побудована у 60-х роках ХІХ ст. Вона двічі переносилась. Спочатку з старої забудови села над річкою на місце, де пролягла нова дорога з Вишівського перевалу на Міжгір’я і далі на Хуст. З появою тут інших корчм створився лихварський центр Верхнього Бистрого. У селі крім офіційних, що мали дозвіл-патент, були і так звані «сліпі корчми» (трафійки), які не мали такого дозволу на продаж напоїв. У 1977 р. корчму перевезли у музей. Зруб, перекриття і дах зведені з використанням традиційних місцевих будівельних прийомів. Однак розмірами та плануванням корчма дещо відрізняється від селянських хат. Зруб корчми складений з смерекових колод, з’єднаних на кутах у замки («канюки»). Підвалина (трам) зрубу встановлена на невисокому кам’яному фундаменті. Дах високий, чотирисхилий, вкритий дранкою. У ньому зроблені напівкруглі отвори – димними. Будова має великий винос даху. Широке піддашшя добре захищає стіни від опадів.

Садиба з села Оріховиця Ужгородського району Історична довідка Репрезентує один із поширених варіантів забудови двору в Ужанській долині та побут селянина-землероба. Будівля зведена наприкінці ХVІІІ ст. У музей перевезена в 1969 р. Належала селянину Ю. М. Мігалю. Хата напівкурна. Побудована з монументальних букових плах, скріплених у кутах в простий «замок». Споруда складається з трьох приміщень: кімнати, сіней і комори. У житловій кімнаті традиційне облаштування. Біля печі створювалася кухонна частина, де господиня готувала страви для сімʼї, корм для худоби, випікала хліб. Серед меблів найважливіше місце належало столу. Кут, де стояв стіл вважався найпочеснішим, за нього саджали почесних гостей, тут збиралась під час свят уся родина. Під фасадної і торцевою стінами встановлені довгі тесані лави, на яких спали члени сімʼї, сидячи біля вікна, займались різноманітними господарськими роботами (ремонтували взуття, вишивали, пряли). На подвір’ї садиби розміщено хлів і стодолу під одним спільним дахом, дерев’яний курник на високих ніжках та колодязь-журавель.

Садиба з села Ракошино Мукачівського району Історична довідка Хата представляє житло селянина-середняка, що характерне для народного будівництва населення у долині р. Латориці. Хата побудована у 1869 р. , про що свідчить вирізьблений напис на сволоку у кімнаті-світлиці. Належала селянину Ю. Ю. Коцибану . У 1969 р. була перевезена і встановлена на території музею. Хата рублена з дерева, уздовж фасадної та торцевої стін влаштована напіввідкрита галерея («торнац»), нижня частина якої обшита дошками і декорована прорізною різьбою. Дах двосхилий з усіченими фронтонами, оздобленими різьбою у вигляді зірочок та місяця. Планування житла тридільне (світлиця, сіни та житлова кімната), що було характерним для забудови житла українців другої половини ХІХ ст. На подвір’ї садиби встановлені також і господарські будівлі: хлів та стодола під спільним дахом, кіш («кошниця») для кукурудзи та голуб’ятник на високих ніжках.

Кузня з села Дубове Тячівського району Історична довідка Це специфічний об’єкт – необхідний компонент чи не кожного закарпатського села в минулому. Із заліза робили основні знаряддя праці, інструменти, зброю, побутові предмети, і навіть, прикраси. Перші кузні, як осередки обробки заліза, були вже на початку встановлення давньоруської державності. Хоча не виключена можливість наявності кузень в більш ранній період. Про це свідчать знахідки різноманітних ковальських інструментів в різних місцевостях. З кузні, як правило, починалось село. Ставилась вона, зазвичай, на роздоріжжі з тим, щоб проїжджі могли підкувати коней, їдучи тією чи іншою дорогою. Кузня відігравала важливу роль у господарському житті закарпатського села в минулому, а зараз є цікавою пам’яткою народного ремесла. Let’s Work Together 500 Terry Francine Street San Francisco, CA 94158 E-Mail: info@mysite.com Tel: 123-456-7890 First Name Last Name Email Message Thanks for submitting! Send

Майстерня писанкарства Курс з писанкування, який включає як теоретичні основи, так і цикл практичних занять з виготовлення писанок різних етнографічних районів Закарпаття. Куратори Кураторка та майстри писанкарства, які навчають усім секретам мистецтва: Вікторія Симкович , кураторка проєкту, майстриня, завідувачка відділу експозиції та науково-дослідної роботи Закарпатського музею народної архітектури та побуту; Людмила Губаль , голова Закарпатського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужена майстриня народної творчості України, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України; Роман Пилип, кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв. 1/1 Структура Увесь курс включає в себе 5 занять: вступне заняття – ознайомлення із техніками писанкарства, особливостями роботи та матеріалами; особливості виготовлення бойківської писанки; специфіка виготовлення лемківської писанки; традиційна писанка долинян (мальованка) та особливості її орнаментальних мотивів; технологія та орнаментика виготовлення гуцульської писанки. 1/4