Хата відтворює рівень народного будівництва другої половини ХІХ ст. і є типовою для населення долини верхньої течії річки Боржави. Хата тридільна, складається з кімнати, сіней та комори. У музей перевезена в 1969 р. Належала селянину Г. В. Ковачу.

Експозиція у сінях відтворює гончарне ремесло, що набуло значного поширення у ХІХ – на початку ХХ ст. Тут можна побачити гончарний круг та інші знаряддя праці гончара – дерев’яний ніж («фокийш») для загладжування зовнішньої сторони виробів, шмат шкіри («слизька») для вигладжування вінців, дротик («друт») для зрізування виробів з гончарного круга, писак, яким розписували вироби. 

На подвір’ї біля хати знаходиться гончарна піч для випалювання виробів з глини.