Хата представляє житло селянина-середняка, що характерне для народного будівництва населення у долині р. Латориці. Хата побудована у 1869 р., про що свідчить вирізьблений напис на сволоку у кімнаті-світлиці. Належала селянину Ю. Ю. Коцибану. У 1969 р. була перевезена і встановлена на території музею.

 

Хата рублена з дерева, уздовж фасадної та торцевої стін влаштована напіввідкрита галерея («торнац»), нижня частина якої обшита дошками і декорована прорізною різьбою. Дах двосхилий з усіченими фронтонами, оздобленими різьбою у вигляді зірочок та місяця.

 

Планування житла тридільне (світлиця, сіни та житлова кімната), що було характерним для забудови житла українців другої половини ХІХ ст.

 

На подвір’ї садиби встановлені також і господарські будівлі: хлів та стодола під спільним дахом, кіш («кошниця») для кукурудзи та голуб’ятник на високих ніжках.