Uzhhorod Skansen Everyday from 10 am till 6 pm (summer time) from 9 am till 17 pm (winter time) +38 095 424 06 72 uzhgorodskansen@gmail.com uzhgorodskansen@ukr.net Kapitulna St., 33а 88000 Uzhhorod The smallest skansen in Ukraine Represents culture of Zakarpattia Works with the museums abroad

Transcarpathian Museum of Folk Architecture and Life actively participates in various projects (including grant ones) to popularize the historical heritage of the region and Ukraine Culture connect – culture mobility in the border area Memory Savers Skansen in Touch Residence of Saint Mykolai School of Young Tour Guide School of Pottery School of Making Easter Eggs Embroidery Studio "Kosytsia" School of Young Tour Guide * Click on the picture to learn more.

Садиба із села Гусний Великоберезнянського району Історична довідка Садиба із села Гусний є взірцем однорядового типу забудови двору, в якому житло і господарські приміщення розміщені в один ряд по прямій осі та об’єднані одним спільним дахом. Побудована хата в першій половини ХІХ ст . У музей перевезена в 1967 р. Належала вона М. І. Свердловичу . Спорудження та розташування таких будівель було викликано географічними та природно-кліматичними умовами. Така садиба, що дістала назву «довга хижа» представляє ранню форму забудови, поширену на Закарпатті, зокрема на бойківсько-лемківському пограниччі. Хата є довгою (19 м) прямокутною будівлею, під спільним дахом якої розміщені: сіни – кімната – комора – стодола («пелевня») – хлів («стайня»). Землеробсько-тваринницький напрям господарства зумовлював необхідність відповідних господарських приміщень, характер і кількість яких безпосередньо залежали від соціально-економічного стану селян. Let’s Work Together 500 Terry Francine Street San Francisco, CA 94158 E-Mail: info@mysite.com Tel: 123-456-7890 First Name Last Name Email Message Thanks for submitting! Send

Architecture buildings of the museum House from Orikhovytsia of Uzhhorod district Late 18th century More House from Rakoshyno of Mukachevo district From 1869 More House from Dovhe of Irshava district Middle 19th century More House from Steblivka of Khust district Late 19th century More Korchma from Verkhnyi Bystryi of Mizhhiria district 60s of 19th century More House from Bedevlia of Tiachevo district from 1888 More Romanian house from Serednie Vodiane of Rakhiv district Early 20th century More Hungarian house from Vyshkovo of Khust district From 1879 More Water mill from Kolochava of Mizhhiria district Late 19th - early 20th century More Hutsul house-grazhda of Rakhiv district Model More House from Yasinia (settlement Keveliv) of Rakhiv district Middle 19th century More House from Rekity of Mizhhiria district Early 20th century More House from Huklyvyi of Volovets district 19th century More House from Husnyi of Velykyi Bereznyi district First half of 19th century More House from Tybava of Svaliava district Late 18th century More Church from Shelestovo of Mukachevo district From 1777 More School from Synevyrska Poliana of Mizhhiria district Second half of 19th century More Smithy from Dubove of Tiachevo district Late 19th - early 20th century More

Церква із селища Кольчино (присілок Шелестово) Мукачівського району Історична довідка Одним із найкращих взірців храмової архітектури Закарпаття минулих часів є церква архангела Михаїла, яка є окрасою музейної експозиції. Церква споруджена в 1777 р. в присілку Шелестово (яке нині підпорядковане сільській раді селища Кольчино) Мукачівського району. В 1927 р. її перевезли у місто Мукачево, щоб зберегти як пам’ятку народного будівництва, а вже в 1974 р. вона була встановлена на території музею. Шелестівська церква є взірцем лемківської храмової будівельної школи. Народні майстри зуміли створити цілісну архітектурну композицію храму, в якому поєднані традиційні форми бойківського типу з лемківським. Геній народного будівничого зумів поєднати два стилі (шатровий і барочний) в єдину цілісну архітектурну композицію, що й понині дивує нас красою й досконалістю. У плані церква двозрубна, але тридільна: притвор (бабинець), нава та вівтар. Біля входу до церкви експонуються дзвони, відлиті в 1925 р. в майстерні села Малі Геївці. Ця сільська майстерня, заснована Ференцом Егрі в 1793 р., постачала дзвони до країн Центральної Європи, що свідчить про багаті традиції художнього литва на Закарпатті в минулому.

Хата із села Тибава Свалявського району Історична довідка Одна з найстаріших хат в музеї – хата із села Тибава Свалявського району – репрезентує народне будівництво кінця XVIII ст. На думку деяких дослідників, в ній проживали батьки, та, ймовірно, народився Ю. І. Венелін-Гуца – відомий історик, філолог, етнограф, дослідник історії Болгарії. У музей хату перевезено в 1967 р. , як своєрідну пам’ятку, що зберегла цікаві архаїчні елементи в конструкції та у використанні технічних прийомів будівництва. Це типова для даної місцевості зрубна тридільна споруда, яка складається з кімнати, сіней та комори. Сіни та комору використовували як господарські приміщення. Тут зберігаються предмети першої необхідності: сусіки для зерна, різноманітне хатнє та господарське начиння.

Кузня з села Дубове Тячівського району Історична довідка Це специфічний об’єкт – необхідний компонент чи не кожного закарпатського села в минулому. Із заліза робили основні знаряддя праці, інструменти, зброю, побутові предмети, і навіть, прикраси. Перші кузні, як осередки обробки заліза, були вже на початку встановлення давньоруської державності. Хоча не виключена можливість наявності кузень в більш ранній період. Про це свідчать знахідки різноманітних ковальських інструментів в різних місцевостях. З кузні, як правило, починалось село. Ставилась вона, зазвичай, на роздоріжжі з тим, щоб проїжджі могли підкувати коней, їдучи тією чи іншою дорогою. Кузня відігравала важливу роль у господарському житті закарпатського села в минулому, а зараз є цікавою пам’яткою народного ремесла. Let’s Work Together 500 Terry Francine Street San Francisco, CA 94158 E-Mail: info@mysite.com Tel: 123-456-7890 First Name Last Name Email Message Thanks for submitting! Send

Народна школа з села Синевирська Поляна Міжгірського району Історична довідка Експонована в музеї школа – своєрідна пам’ятка народного будівництва другої половини ХІХ ст. Це типове сільське житло з деякими змінами у традиційному плануванні, а також більшими розмірами. На одвірку вхідних дверей вирізьблено: «Року божіяго 1883-го дали ізробити Тернавчук Ілько зо своею женов Плагов із своїми чадами місяця юлія докончена робота 24-го. Майстер Галай Юрко » . Цей напис оповіщає про власника хати і доніс до нас прізвище народного майстра. Школа побудована із смерекового дерева, традиційною зрубною технікою. На випусках підвалин вздовж головного фасаду тягнеться відкрита галерея. Дах чотирисхилий. Крокви кріпляться між собою горизонтально прибитими латами, на які встановлюється дранка. Конструкція стелі («подовиня») складається з чотирьох поздовжніх брусів («геренд»), на які настелені товсті дошки. Долівка в приміщенні класу та кімнати вчителя глинобитна, а сінях і коморі – з товстих колотих дощок. На одвірку вхідних дверей написано: «Року божіяго 1883-го дали ізробити Тернавчук Ілько зо своею женов Плагов із своїми чадами місяця юлія докончена робота 24-го. Майстер Галай Юрко».

Гуцульська садиба-ґражда з села Стебний Рахівського району Історична довідка Одним із найколоритніших взірців народного будівництва гуцулів є садиба-гражда – комплекс житлових та господарських будівель, що утворює єдину архітектурно-конструктивну, замкнуту по периметру споруду, що нагадує фортецю. Спорудження замкнутих комплексів, крім господарських потреб, виконувало й оборонні функції: захист мешканців від небезпеки, домашніх тварин від диких звірів, а в пору затяжної зими – від вітру та снігу. Будівлі розташовані у два ряди. Перший ряд складає тридільне житло з прибудованими до нього з обох боків коморами, а із заднього фасаду – кошарами-притулами для овець. Другий ряд становлять господарські будівлі – хлів («шталов»), дворова комора («кліть»), за якою знаходиться дровітня («дроварня»).

Хата із села Рекіти Міжгірського району Історична довідка Хата із села Рекіти представляє один із поширених типів народного житла бойків Закарпаття. Побудована на початку ХІХ ст. До музею перевезена в 1967 р. Належала селянину М. І. Марковичу . Бойківське житло зберегло ряд архітектурно-конструктивних особливостей: високий дах, який видимо перевищує зруб стіни та трапецієвидні вхідні двері, форма яких веде від часів існування примітивного житла (куреня). На одвірку вхідних дверей, що ведуть в сіни привертають увагу молоді пагони смереки («царі», «королі») – давній оберіг, що виконував охоронно-захисні функції (захищав від грому-блискавиці, злих чар відьом). Житло тридільне, складається з хати, сіней та комори.

Хата із села Гукливий Воловецького району Історична довідка Хата із села Гукливий представляє поширений варіант народного житла бойків, що складався з сіней, кімнати та комори. Побудована в першій половині ХІХ ст. Експонується в музеї від 1967 р. Належала Г. І. Бабець. Характерною особливістю планування хати є розташування житлового приміщення між сіньми і коморою, що сприяло його утепленню. Кожне з трьох приміщень має своє функціональне призначення та обладнання. Комора, холодне та чисте приміщення, використовувалась для зберігання продуктів харчування, різноманітного посуду, предметів хатнього вжитку, традиційного святкового та буденного одягу.

Садиба з села Оріховиця Ужгородського району Історична довідка Репрезентує один із поширених варіантів забудови двору в Ужанській долині та побут селянина-землероба. Будівля зведена наприкінці ХVІІІ ст. У музей перевезена в 1969 р. Належала селянину Ю. М. Мігалю. Хата напівкурна. Побудована з монументальних букових плах, скріплених у кутах в простий «замок». Споруда складається з трьох приміщень: кімнати, сіней і комори. У житловій кімнаті традиційне облаштування. Біля печі створювалася кухонна частина, де господиня готувала страви для сімʼї, корм для худоби, випікала хліб. Серед меблів найважливіше місце належало столу. Кут, де стояв стіл вважався найпочеснішим, за нього саджали почесних гостей, тут збиралась під час свят уся родина. Під фасадної і торцевою стінами встановлені довгі тесані лави, на яких спали члени сімʼї, сидячи біля вікна, займались різноманітними господарськими роботами (ремонтували взуття, вишивали, пряли). На подвір’ї садиби розміщено хлів і стодолу під одним спільним дахом, дерев’яний курник на високих ніжках та колодязь-журавель.