Корчма з села Верхнього Бистрого, яка експонується в музеї, побудована у 60-х роках ХІХ ст. Вона двічі переносилась. Спочатку з старої забудови села над річкою на місце, де пролягла нова дорога з Вишівського перевалу на Міжгір’я і далі на Хуст. З появою тут інших корчм створився лихварський центр Верхнього Бистрого. У селі крім офіційних, що мали дозвіл-патент, були і так звані «сліпі корчми» (трафійки), які не мали такого дозволу на продаж напоїв.

У 1977 р. корчму перевезли у музей. Зруб, перекриття і дах зведені з використанням традиційних місцевих будівельних прийомів. Однак розмірами та плануванням корчма дещо відрізняється від селянських хат.

Зруб корчми складений з смерекових колод, з’єднаних на кутах у замки («канюки»). Підвалина (трам) зрубу встановлена на невисокому кам’яному фундаменті. Дах високий, чотирисхилий, вкритий дранкою. У ньому зроблені напівкруглі отвори – димними. Будова має великий винос даху. Широке піддашшя добре захищає стіни від опадів.