Культурні зв’язки – культурна мобільність у прикордонному регіоні Головна місія проєкту - це популяризація місцевої культури та збереження історичної спадщини . За декілька років реалізації було проведено безліч етнографічних інтерв'ю, конференція, випуск книги, запуск мобільного додатку, закупівля техніки, переобладнання фондосховищ та багато чого іншого. Друковані видання У рамках реалізації проєкту вдалося видати низку музейних публікацій: книгу «А я свою вишиванку д'серцю пригортаю... Колекція взірців народної вишивки з фондової збірки ужгородського скансену» ; серію туризмознавчих путівників про Ясіня та Середнє Водяне Рахівського, Колочава та Вишково Хустського, Ужок Ужгородського районів; книгу «Колекція ікон Закарпатського музею народної архітектури та побуту» ; 8 випуск «Наукового збірника Закарпатського музею народної архітектури та побуту»; настінні та настільні календарі. 1/6 Наукові заходи Наш музей активно провадить наукові заходи в рамках гранту, що дозволяє вітчизняним та іноземним дослідникам поділитися зі спільнотою дослідницькими здобутками. Такою стала конференція «Збереження та популяризація культурної спадщини прикордонних регіонів». 1/4 Виставки Активну презентаційну роль відіграють експозиції. Завдяки спільним дослідницьким зусиллям вдалося організувати наступні: виставку весільного одягу, атрибутики та світлин «Заміжжя їй личить / Mӑritişue i se potriveşte / Svadba jej pristane» ; фотовиставку «Rural landscape between culture and tourism / Сільський пейзаж: між культурою і туризмом». 1/6 Польові дослідження В рамках проєкту проводилися польові розвідки 15 населених пунктів: по 5 об'єктів на три країни-учасниці України, Словаччини та Румунії. Співпрацювали на цій ниві три музейні установи: Закарпатський музей народної архітектури та побуту (Україна), Музей української культури в м. Свидник (Словаччина) та Повітовий музей Сату Маре (Румунія). 1/7 Мобільний застосунок Цифрові технології грантовий проєкт також захопив: для послуговувачів постав мобільний застосунок «COOL Museums». За основу в аплікації взяті три музеї: Повітовий музей Сату Маре (Румунія), Музей української культури у Свиднику (Словаччина) та Закарпатський музей народної архітектури та побуту в Ужгороді. На мапі додатку зазначені не лише місцерозташування музеїв, але й всі об'єкти з детальною інформацією та фото. 1/4 Фондове обладнання У рамках міжнародного грантового проєкту було виготовлено та придбано сучасне обладнання для фондосховищ музею. У 2022 році було модернізовано фондосховище №1, де зберігається унікальна збірка традиційного народного одягу українського населення та нацменшин Закарпаття, збірка живопису закарпатських художників, а у 2023 році - фондосховище №3, де зберігаються предмети домашнього побуту груп «ДЕРЕВО» та «МЕТАЛ». У фондосховищі №3 встановлено комплект стелажів довжиною 4 м, що складається з двох, зʼєднаних між собою частин. Крім зазначеного, була виготовлена вітрина для скульптури Василя Свиди «Весілля. До молодого», що експонується в фоє адмінкорпусу музею. 1/6

Корчма з села Верхній Бистрий Міжгірського району Історична довідка Корчма з села Верхнього Бистрого, яка експонується в музеї, побудована у 60-х роках ХІХ ст. Вона двічі переносилась. Спочатку з старої забудови села над річкою на місце, де пролягла нова дорога з Вишівського перевалу на Міжгір’я і далі на Хуст. З появою тут інших корчм створився лихварський центр Верхнього Бистрого. У селі крім офіційних, що мали дозвіл-патент, були і так звані «сліпі корчми» (трафійки), які не мали такого дозволу на продаж напоїв. У 1977 р. корчму перевезли у музей. Зруб, перекриття і дах зведені з використанням традиційних місцевих будівельних прийомів. Однак розмірами та плануванням корчма дещо відрізняється від селянських хат. Зруб корчми складений з смерекових колод, з’єднаних на кутах у замки («канюки»). Підвалина (трам) зрубу встановлена на невисокому кам’яному фундаменті. Дах високий, чотирисхилий, вкритий дранкою. У ньому зроблені напівкруглі отвори – димними. Будова має великий винос даху. Широке піддашшя добре захищає стіни від опадів.

Садиба з села Оріховиця Ужгородського району Історична довідка Репрезентує один із поширених варіантів забудови двору в Ужанській долині та побут селянина-землероба. Будівля зведена наприкінці ХVІІІ ст. У музей перевезена в 1969 р. Належала селянину Ю. М. Мігалю. Хата напівкурна. Побудована з монументальних букових плах, скріплених у кутах в простий «замок». Споруда складається з трьох приміщень: кімнати, сіней і комори. У житловій кімнаті традиційне облаштування. Біля печі створювалася кухонна частина, де господиня готувала страви для сімʼї, корм для худоби, випікала хліб. Серед меблів найважливіше місце належало столу. Кут, де стояв стіл вважався найпочеснішим, за нього саджали почесних гостей, тут збиралась під час свят уся родина. Під фасадної і торцевою стінами встановлені довгі тесані лави, на яких спали члени сімʼї, сидячи біля вікна, займались різноманітними господарськими роботами (ремонтували взуття, вишивали, пряли). На подвір’ї садиби розміщено хлів і стодолу під одним спільним дахом, дерев’яний курник на високих ніжках та колодязь-журавель.

Садиба з села Ракошино Мукачівського району Історична довідка Хата представляє житло селянина-середняка, що характерне для народного будівництва населення у долині р. Латориці. Хата побудована у 1869 р. , про що свідчить вирізьблений напис на сволоку у кімнаті-світлиці. Належала селянину Ю. Ю. Коцибану . У 1969 р. була перевезена і встановлена на території музею. Хата рублена з дерева, уздовж фасадної та торцевої стін влаштована напіввідкрита галерея («торнац»), нижня частина якої обшита дошками і декорована прорізною різьбою. Дах двосхилий з усіченими фронтонами, оздобленими різьбою у вигляді зірочок та місяця. Планування житла тридільне (світлиця, сіни та житлова кімната), що було характерним для забудови житла українців другої половини ХІХ ст. На подвір’ї садиби встановлені також і господарські будівлі: хлів та стодола під спільним дахом, кіш («кошниця») для кукурудзи та голуб’ятник на високих ніжках.

Кузня з села Дубове Тячівського району Історична довідка Це специфічний об’єкт – необхідний компонент чи не кожного закарпатського села в минулому. Із заліза робили основні знаряддя праці, інструменти, зброю, побутові предмети, і навіть, прикраси. Перші кузні, як осередки обробки заліза, були вже на початку встановлення давньоруської державності. Хоча не виключена можливість наявності кузень в більш ранній період. Про це свідчать знахідки різноманітних ковальських інструментів в різних місцевостях. З кузні, як правило, починалось село. Ставилась вона, зазвичай, на роздоріжжі з тим, щоб проїжджі могли підкувати коней, їдучи тією чи іншою дорогою. Кузня відігравала важливу роль у господарському житті закарпатського села в минулому, а зараз є цікавою пам’яткою народного ремесла. Let’s Work Together 500 Terry Francine Street San Francisco, CA 94158 E-Mail: info@mysite.com Tel: 123-456-7890 First Name Last Name Email Message Thanks for submitting! Send

Майстерня писанкарства Курс з писанкування, який включає як теоретичні основи, так і цикл практичних занять з виготовлення писанок різних етнографічних районів Закарпаття. Куратори Кураторка та майстри писанкарства, які навчають усім секретам мистецтва: Вікторія Симкович , кураторка проєкту, майстриня, завідувачка відділу експозиції та науково-дослідної роботи Закарпатського музею народної архітектури та побуту; Людмила Губаль , голова Закарпатського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужена майстриня народної творчості України, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України; Роман Пилип, кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв. 1/1 Структура Увесь курс включає в себе 5 занять: вступне заняття – ознайомлення із техніками писанкарства, особливостями роботи та матеріалами; особливості виготовлення бойківської писанки; специфіка виготовлення лемківської писанки; традиційна писанка долинян (мальованка) та особливості її орнаментальних мотивів; технологія та орнаментика виготовлення гуцульської писанки. 1/4

Хата із села Середнє Водяне Рахівського району Історична довідка Хата із села Середнє Водяне презентує типове житло селянина середнього достатку кінця ХІХ – першої половини ХХ ст., поширене серед румунського населення краю, яке складається із святкової кімнати, сіней та житлової кімнати. На подвір’я румунської хати потрапляємо через монументальний в’їзд, що складається з двох частин: дощатої хвіртки для проходу та широких воріт для возів. У верхній частині хвіртка декорована прорізною різьбою та вирізьбленою датою, що вказує рік зведення воріт (1946 р.) . Подібні типи воріт широко застосовувались на Закарпатті й були яскравою окрасою вулиць. Хата побудована у 1928 р. У музей хату перевезено в 1969 р. Належала селянину Ю. Д. Дану . Вхід до хати з головного фасаду, спочатку потрапляємо в сіни, а звідси – у житлові приміщення. Пізніше певних змін зазнали двері та вікна. У 30-х роках ХХ ст. відбувся процес внутрішньої перебудови приміщень. Зокрема, відбувається зміна їх функціонального призначення: піч розміщена в сінях, які суміщають уже і функції кухні, комора перетворена у друге житлове приміщення, а в обох кімнатах встановлені муровані з цегли невеликі печі, верхню частину яких становить плита для приготування їжі.

Хата із селища Ясіня (присілок Кевелів) Рахівського району Історична довідка Хата із селища Ясіня – взірець житлового будівництва і побутової культури гуцула-бідняка, є найдавнішою в експозиції музею (побудована в середині ХVІІІ ст. ). Її двічі переносили з одного місця на інше, про що свідчать дати 1814 і 1865 рр., вирізьблені на зрубі фасадної стіни між вікнами. У 20-40 рр. ХХ ст. загальний зовнішній вигляд дому був дещо змінений: реконструйовано піч, прорубано вікно в коморі, а вікна у кімнатах збільшені у розмірах. У музей будинок перевезений і встановлений в 1973 р. , де і знайшов своє останнє і постійне пристанище. Споруда закуплена від Василини Погуляк . Хата за площею одна з найменших у музеї, але своїм зовнішнім виглядом справляє враження надійної, міцної оселі, яка прослужила не одному поколінню людей. Стіни хати зведені зрубною технікою з чотирьох масивних ясенових напівколод, що в діаметрі сягають 50-60 см. У плані будівля тридільна (хата-сіни-комора), напівкурна з виведенням диму у сіни через чотиригранну трубу, сплетену з пруття і обмазану глиною. Let’s Work Together 500 Terry Francine Street San Francisco, CA 94158 E-Mail: info@mysite.com Tel: 123-456-7890 First Name Last Name Email Message Thanks for submitting! Send

Transcarpathian Museum of Folk Architecture and Life is located in one of the most picturesque corners of our region, which preserves the culture and memories of the life and daily life of the population that lived in Zakarpattia in different historical eras. The museum was opened on June 27, 1970. It occupies abou t 2 hectares. The most characteristic examples of folk wooden architecture and everyday objects of various ethnographic groups of the population of Zakarpattia from the middle of the 18th to the 30s of the 20th century, as well as the architecture and daily life of the national minorities of Zakarpattia - Romanians and Hungarians - are presented here. The total collection includes about 19,000 objects. House from Rakoshyno A hand holds an old black and white photograph of the identical house in the background. House from Dovhe A hand holds an old black and white photograph of the identical house in the background. School A hand holds an old black and white photograph of the identical school in the background. House from Rakoshyno A hand holds an old black and white photograph of the identical house in the background. 1/7 From the history of the museum Work on the opening of the museum began back in 1965. Then scientists began to go on expeditions in search of houses, household items, and household utensils. The first houses appeared in 1967. In June 1970, the Transcarpathian Museum of Folk Architecture and Life was officially opened to visitors. Thus, our Uzhhorod open-air museum is one of the oldest open-air museums in Ukraine. Our animals A lot of animals live in Transcarpathian Museum of Folk Architecture and Life. There are cats, bunnies, goats, chicken and fish. Feeding them is forbidden but do not worry! They аre well looked after! Cats Bunnies Goats Fish

Студія вишивки «Косиця» Діє при музеї від 2015 року. Цей проєкт дає можливість всім охочим виготовити власну сорочку за автентичними взірцями із фондової колекції музею. Кураторки Уперше музейна студія запрацювала у 2015 році. Тоді групу поціновувачів народної вишивки, котрі прагнули виготовити собі сорочки, подібні до тих, які носили їхні діди-прадіди, взялась навчати вишивального мистецтва майстриня Тетяна Когутич – випускниця вишивальних курсів Юрія Мельничука у Музеї Івана Гончара (Київ). Більшість занять першого курсу Студії, як і наступних, супроводжувалося демонстрацією взірців народного одягу з фондової колекції музею і тематичною лекцією про особливості вишивки кожного із районів Закарпаття. Кінцевим результатом занять повинен був стати готовий виріб (сорочка) у кожного учасника. Випускниці першого курсу Студії Вікторія Співак та Галина Мунчак продовжили започатковану роботу й плідно працюють по сьогодні. 1/3 Реалізовані курси За увесь період існування спільноти реалізовані наступні курси: «Моя бойкіська сорочка»; «Сорочка-заспульниця»; «Сорочка для нього» (чоловіча сорочка); «Чоловіча вишита сорочка гуцулів Закарпаття». 1/5

Detailed information about the exposition House from Orikhovitsa of Uzhhorod district (front side from afar) A wooden house with a thatched roof and a part of a crane well. House from Orikhovitsa of Uzhhorod district (front side closer) The foreground of a wooden house with a thatched roof is photographed from the left. Stone steps lead to the rectangular entrance to the house. There are two closed small windows on the wall. House from Orkhovitsa of Uzhhorod district (view from the side) In the foreground is a woven tin. Behind it is the side of a wooden house with a thatched roof. There are two small windows on the wall. On the left is a part of the yard, where there is a well-crane, a chicken coop on legs, and a barn. House from Orikhovitsa of Uzhhorod district (front side from afar) A wooden house with a thatched roof and a part of a crane well. 1/3 House from Orikhovytsia of Uzhhorod district It represents one of the expanded options for a yard in the Uzhan Valley and the life of a villager farmer. The house has three rooms: a room, a hall, and a pantry. The room has a traditional setting. The area near the stove was a kitchen area. The hostess prepared meals for the family, fodder for livestock, and baked bread here. Among the furniture, the table was also important. The corner where the table stood was considered the most honorable one - the guests were seated behind it, and the whole family gathered there during the holiday. Long carved benches were under the front and end walls, on which family members slept. Sometimes, owners sat near the window and used benches for various household tasks (repairing shoes, embroidering, spinning). A barn, a wooden chicken coop on high legs, and a crane well are in the manor's yard. House from Rakoshyno of Mukachevo district The house represents the housing of a middle-class villager, which is characteristic of the folk construction of the population in the valley of the Latorytsia River. The house was built in 1869, as evidenced by the carved inscription in the living room. The house is made of wood, along the front and end walls, there is a semi-open gallery ("tornats"), the lower part of which is sheathed with boards and decorated with slotted carvings. The roof is gable with truncated gables, decorated with carvings in the form of stars and the moon. The house layout has three rooms (two living rooms and a hall), which was typical for the housing construction of Ukrainians in the second half of the 19th century. The manor yard has farm buildings: a barn, a kish ("koshnytsia") for corn, and a dovecote on high legs. House from Rakoshyno of Mukachevo district (front from the side) A wooden house smeared with white clay. House from Rakoshyno of Mukachevo district (front side) The front part of a wooden house is smeared with white clay. A wooden staircase leads from the garden, where two trees are visible, to a semi-open wooden porch. There are two middle windows on the front wall. House from Rakoshyno of Mukachevo district (view from the side) The left side of a wooden house is smeared with white clay. A semi-open porch surrounds the house. There are two windows on the front wall, one on the side. On the side of the house, the dovecote is a small wooden structure with several small holes on high wooden legs. House from Rakoshyno of Mukachevo district (front from the side) A wooden house smeared with white clay. 1/3 House from Dovhe of Irshava district (front) A wooden house smeared with clay, painted blue. House from Dovhe of Irshava district (front with flower bush) A wooden house smeared with clay, painted blue. On the side, a bush of different colors of flowers: white, yellow, red, pink. Pottery oven on the sideyard of the house Under the wooden canopy is a clay structure akin to an irregular truncated cone. There is a small opening at the bottom of the front for placing firewood. There is a hole on top - a mouth - for storing dried pottery inside. House from Dovhe of Irshava district (front) A wooden house smeared with clay, painted blue. 1/3 House from Dovhe of Irshava district The house reproduces the level of folk construction of the second half of the 19th century and is typical for the population of the valley of the upper reaches of the Borzhava River. The house is three-part, consisting of a room, a hall, and a storeroom. The hall exhibition reproduces the pottery craft, which gained considerable popularity in the 19th and early 20th centuries. Here you can see the potter's wheel and other tools of the potter's work - a wooden knife ("fokyish") for smoothing the outer side of products, a piece of leather ("slyzka") for smoothing crowns, a dart ("drut") for cutting products from the potter's wheel, pysak, which was used to paint the products. A pottery stove for firing clay products is in the yard near the house. House from Steblivka of Khust district The house represents one of the types of folk dwellings. They existed in the south of Khust and Tiachiv districts. The house is a sample of the only two-room dwelling in the museum exposition. Its feature is that both rooms are isolated from each other, and each has a separate entrance from the gallery. The climatic conditions of the foothills determined the peculiarities of the shape of the roof. The roof is high, four-sloped, three times higher than the visible part of the walls. Snow slides off this roof faster, and water runs off. Next to the house, there is an old apiary, in the exposition of which there presented a two-story structure ("pcholnyk") and several samples of beehives. The ancient "duplianka" beehives, made from a log hollowed out from the middle, attract attention. The lower part of the duplianka consisted of the bottom, built up from boards, and a hole for bees. More perfect are the frame beehives, which are also exhibited here. House from Steblivka of Khust district (front from afar) A wooden house with a high roof, smeared with clay, painted blue. Around, below the stone hill, there is a garden with beehives of various ages and a large green tree on the side. House from Steblivka of Khust district (front close) Frontal blue wall of a wooden house. A semi-open porch with one entrance leading to two separate fenced entries. There is a window near the left entrance. House from Steblivka of Khust district (side) The house is photographed from the back on the left side. In the foreground, a green branch from a tree covers the right third of the photo. The left wall of the house has two windows. The semi-open porch goes on the front and the sides but not the back wall. House from Steblivka of Khust district (front from afar) A wooden house with a high roof, smeared with clay, painted blue. Around, below the stone hill, there is a garden with beehives of various ages and a large green tree on the side. 1/3 Korchma (front) A wooden inn with different entrances to each of the rooms. The front has three entries and three windows. Two entries on the right side of the inn are fenced off. The third entrance and all windows are closed. Korchma (front side sloser) Photo of the wooden structure of the inn. A stylized sign with individual wooden letters of the word "Корчма" (Korchma) can be seen from the front wall, and two fenced entrances to the rooms and closed windows. Korchma (front) A wooden inn with different entrances to each of the rooms. The front has three entries and three windows. Two entries on the right side of the inn are fenced off. The third entrance and all windows are closed. 1/2 Korchma from Verkhnyi Bystryi of Mizhhiria district The korchma from Verkhnii Bystryi, exhibited in the museum, was built in the 60s of the 19th century. It was transferred twice: first, from the old village dwelling above the river to the new road, which ran from the Vyshiv Pass to Mizhhiria, and then to Khust. With the appearance of other korchmas here, the usurer center of Verkhnii Bystryi was fully created. In the village, in addition to the official ones with a patent permit, there were also so-called "blind korchmas" (trafiikas) that did not have such a permit to sell drinks. In 1977, the korchma moved to a museum. The framework, floor, and roof were built using traditional local construction techniques. However, the size and layout of the korchma are somewhat different from the villager houses. The framework of the korchma is made of spruce logs, joined at the corners in locks ("kaniuks"). The foundation (tram) of the framework is installed on a low stone foundation. The roof is high, four-pitched, covered with wood chips. Semicircular holes, made in it, are dymnymy. The building has a large roof overhang. The wide roof protects the walls well from precipitation. House from Bedevlia of Tiachevo district The house from Bedevlia was built in 1888 (the date (25th of March, 1888) is carved in two places, one of them being the doorpost) and shows a typical dwelling of wealthy villagers. The house is divided into three parts: two living rooms and a hall. A door leads to the hall from the porch. You can see the inscription "The house was built by Tyvodar Ivan" on the doorpost. A kish set up for drying and storing corn cobs is in the yard in front of the house. It has a four-sloped roof, which is removable to fill with corn cobs. In the lower part of the basket, there is a small rectangular hole for removing the cobs. House from Bedevlia of Tiachiv district (right side) A wooden house with blue stripes. House from Bedevlia of Tiachiv district (left side) The front side of the wooden house with blue stripes is on a stone hill. In the foreground are two green trees. House from Bedevlia of Tiachiv district (right side) A wooden house with blue stripes. 1/2 Romanian monumental gates Monumental wooden gate with a separate entrance for people and a separate entrance for carts. On two sides, a small wooden tin. A wooden house with blue windows can be seen through the entries. Romanian house from Serednie Vodiane of Rakhiv district (from afar) In the foreground, wooden tine and bushes from the neighboring vegetable garden. In the background is a wooden house with blue windows on a stone foundation to the yard around. Romanian house from Serednie Vodiane of Rakhiv district (front and left side closer) A wooden house with blue windows and a semi-open porch. There is a green yard around. A white building with an orange roof can be seen in the distance. Romanian monumental gates Monumental wooden gate with a separate entrance for people and a separate entrance for carts. On two sides, a small wooden tin. A wooden house with blue windows can be seen through the entries. 1/3 House from Serednie Vodiane of Rakhiv district The house from Serednie Vodiane is a typical dwelling of a middle-class villager of the end of the 19th - the first half of the 20th century, pretty common among the Romanian population of the region, consisting of a festive room, a dining room, and a living room. We enter the courtyard of the Romanian house through a monumental entrance consisting of two parts: a wooden gate for passage and a wide gate for carts. Similar gate types were widely used in Transcarpathia and were a bright decoration of the streets. The entrance to the house is from the main facade: at first, we get into the hall and from here - into the living quarters. House from Vyshkovo of Khust district The house from Vyshkovo represents one of the types of folk housing of the Hungarian population of Transcarpathia. It was built in 1879, as evidenced by the carved inscription on the central scroll ("meshterherenda"). The house layout, which consists of four rooms, is peculiar: two living rooms, a kitchen, and a storeroom. On one side of the house, under the closet, is a cellar storing fruits, vegetables, and wine. A high foundation built on this side changed the house's appearance. Hungarian house from Vyshkovo of Khust district (front side) The front part of the house is smeared with white clay. A semi-open porch covers approximately two-thirds of the front wall. There are three windows with bars on them. Hungarian house from Vyshkovo of Khust district (side from afar) A wooden fence and stone steps are in the foreground. In the background, a wooden house smeared with clay and painted white. There are green trees and a yard around. Hungarian house from Vyshkovo of Khust district (front side) The front part of the house is smeared with white clay. A semi-open porch covers approximately two-thirds of the front wall. There are three windows with bars on them. 1/2 Water mill (with the outside mechanism) Water wheel and wooden mill building. Near the water wheel of a pond with colorful fish. Water mill (accent on the building) The wooden rectangular building of the mill and the water wheel on its right side. A bush with flowers is nearby. Internal mechanism Water mill room with internal mechanism. There are two large millstones horizontally. Wooden stairs lead to the upper part of a large vessel in the shape of an inverted pyramid. Water mill (with the outside mechanism) Water wheel and wooden mill building. Near the water wheel of a pond with colorful fish. 1/3 Watermill from Kolochava of Mizhhiria district In addition to house samples, our museum presents samples of technical old Transcarpathian structures: a mill, a stupa-suknovalnia, and a valylo. A mill building, consisting of a room for the mechanism and a small room, was traditional for a Transcarpathian village of the 19th - early 20th centuries. It served as a temporary shelter for the miller and the villagers who brought grain. The average size of the mill was 4×8 m2. The working room occupied two-thirds of the area of the building. It had through doors: grain was brought into one, and finished products - flour - were taken out of the other. Mills were usually built near a river or stream. The river water was brought to the mill through a special channel (called "roztoka," "mlynovytsia"). In addition to the room with the mechanism in the mill, there was also a small living room where the miller could live, or people stayed overnight while waiting for their turn. House-grazda from Rakhiv district One of the most colorful examples of Hutsul folk construction is the house-grazhda - a complex of residential and farm buildings that forms a single architectural and constructive building, closed around the perimeter, reminiscent of a fortress. The construction of closed complexes, in addition to economic needs, also performed defensive functions: protection of residents from danger, domestic animals from wild animals, and during the long winter - from wind and snow. The buildings are located in two rows. The first row consists of a three-part dwelling with storerooms attached to it on both sides and sheds sheltering sheep from the rear facade. The second row is made up of farm buildings - a barn ("stalov"), a yard storeroom ("klit"), behind which is a woodshed ("drovarnia"). House with grazhda of Rakhiv district Wooden gates, with the roofs of the residential and commercial parts inside. A stone path leads to the building. The residential row of the grazhda The residential row of the grazhda. A long wooden house with a porch and four medium-sized windows. The view from the inside View from the inside of the grazhda. Half of the residential and household rows are visible. On the left side of the exit, under the canopy, there are farming materials. House with grazhda of Rakhiv district Wooden gates, with the roofs of the residential and commercial parts inside. A stone path leads to the building. 1/4 Hutsul house from Yasinia (Keveliv settlement) of Rakhiv district The wooden house is made of four enormous ash half logs. A stone path leads to the house. There are small bushes in front of the entrance to the house and on the side. There are trees around the building. Hutsul house from Yasinia (Keveliv settlement) of Rakhiv district (close-up) Wooden house close up. Hutsul house from Yasinia (Keveliv settlement) of Rakhiv district The wooden house is made of four enormous ash half logs. A stone path leads to the house. There are small bushes in front of the entrance to the house and on the side. There are trees around the building. 1/2 House from Yasinia (settlement Keveliv) of Rakhiv district The house from the village of Yasinia is a model of housing construction and household culture of the poor Hutsul and is the oldest in the museum's exposition (built in the middle of the 18th century). The house is one of the smallest in the museum in terms of area, but its appearance gives the impression of a reliable, strong dwelling that has served more than one generation of people. The walls of the hut were built using a log technique from four massive ash half-logs with a diameter of 50-60 cm. The plan of the building is three-part (living room-hall-pantry), semi-chimney with the discharge of smoke into the hall through a four-sided pipe woven from rods and plastered with clay. House from Rekity of Mizhhiria district The house from Rekity represents one of the common types of folk dwellings of the Boykos of Transcarpathia. The Boykos' dwelling has preserved several architectural and structural features: a high roof, which exceeds the frame of the wall, and a trapezoidal entrance door, the shape of which dates back to the existence of a primitive dwelling (kurin). Young shoots of spruce ("tsari," "koroli") draw attention to the doorway of the entrance door leading to the hall - an ancient talisman that performed protective and protective functions (it protected against thunder and lightning, and evil spells of witches). The house is divided into three parts: a living room, a hall, and a storeroom. House from Rekity of Mizhhiria district (front side) Distant view of a wooden house with a thatched roof. In the foreground is a thin wooden plank, and behind it a tree. House from Rekity of Mizhhiria district (front side close-up) A wooden house with a thatched roof and two entries - to the living area and the storeroom. In front of the entrance to the living room and the hall, there are wooden stairs. House from Rekity of Mizhhiria district (back side) Rear view of a wooden house with a thatched roof. A haystack is on the side in the foreground. Hay is twisted near the wall of the house. House from Rekity of Mizhhiria district (front side) Distant view of a wooden house with a thatched roof. In the foreground is a thin wooden plank, and behind it a tree. 1/3 House from Huklyvyi of Volovets district A wooden house with a thatched roof. Two sets of stairs lead to the porch on both sides. The right entrance is closed by a gate. There are stone millstones on the right side of the house. House from Huklyvyi of Volovets district (side) A wooden house with a thatched roof and a bench on the side. House from Huklyvyi of Volovets district A wooden house with a thatched roof. Two sets of stairs lead to the porch on both sides. The right entrance is closed by a gate. There are stone millstones on the right side of the house. 1/2 House from Huklyvyi of Volovets district The house from Huklyvyi represents a common version of the folk housing of the Boykos, which consisted of a hall, a room, and a storeroom. A characteristic feature of the layout of the house is the location of the living room between the barn and the pantry, which contributed to its insulation. Each of the three premises has its functional purpose and equipment. The pantry, a cold and clean room, was used to store food, various dishes, household items, and traditional festive and everyday clothes. House from Husnyi of Velykyi Bereznyi district The manor house Husnyi is an example of a single-row type of courtyard construction, in which housing and utility rooms are placed in one row along a straight axis and united by one roof. Unique geographical and climatic conditions caused house construction and location. Such a manor house, which received the name "long house (hyzha)," represents an early form of construction, widespread in Transcarpathia, especially on the Boyko-Lemko border. The house is a long (19 m) rectangular building, under one roof of which there are five rooms: a hall - a room - a pantry - a stodola ("pelevnia") - a barn ("stainia"). The agricultural and animal household direction of the economy determined the need for appropriate economic premises, the nature and number of which directly depended on the socio-economic status of the villagers. House from Husnyi of Velykyi Bereznyi district (front side) A long wooden house with a thatched roof and a semi-open porch. Tall bushes with colorful flowers surround the house. House from Husnyi of Velykyi Bereznyi district (porch side) View of the porch and flowers. House from Husnyi of Velykyi Bereznyi district (householdside) View of the household part of the house. Large double doors to enter the larger room. On the left side of them, there is a door. Next to it are stacked boards and stone millstones. House from Husnyi of Velykyi Bereznyi district (front side) A long wooden house with a thatched roof and a semi-open porch. Tall bushes with colorful flowers surround the house. 1/3 House from Tybava of Svaliava district (front side) A low wooden house with a thatched roof plastered with clay. House from Tybava of Svaliava district (back side) Rear view of a wooden house plastered with clay with a thatched roof. On the left side, a kudelia is propped up against the wall - a device for weaving cloth. House from Tybava of Svaliava district (front side) A low wooden house with a thatched roof plastered with clay. 1/2 House from Tybava of Svaliava district One of the oldest houses in the museum - a house from Tybava, Svaliava district - represents folk construction at the end of the 18th century. According to some researchers, Yurii Venelin-Hutsa was probably born in this house since his parents lived here. The man is a famous Ukrainian historian, philologist, ethnographer, and researcher of the history of Bulgaria. The house is a log three-part structure typical for this area. It consists of a room, a hall, and a storeroom. The hall and the storeroom were used as utility rooms. Essential items - susiks for grain and various household utensils - are stored here. Church from Kolchyno (settlement Shelestovo) of Mukachevo district One of the best examples of the old Transcarpathian temple architecture is the Church of the Archangel Michael. It is the gem of the museum exposition. The church was built in 1777 in Shelestovo (now subordinate to the village council of Kolchyno) of Mukachevo district. In 1927, it was moved to Mukachevo to be preserved as a piece of folk construction, and in 1974, it was installed on the territory of the museum. The Shelestovo church is a model of the Lemkos church-building tradition. Folk masters managed to create a complete architectural composition of the temple, which combines the traditional forms of Boyko type with Lemko. The genius of the builder managed to combine two styles (tent and baroque) into a single integrated architectural composition, which still amazes us with its beauty and perfection. The plan of the church is two stories but three parts: a vestibule (babynets), a nave, and an altar. At the entrance to the church, we can see bells cast in 1925 in the workshops of Mali Heiivtsi. This village workshop, founded by Ferenc Egri back in 1793, supplied bells to the countries of Central Europe, which testifies to the rich traditions of artistic molding in Transcarpathia in the past. Shelestovo church (front side) The front part of the wooden church: the entrance to the church and the high tower are behind the fence. A wooden chapel is near the raddle. Shelestovo church (side) The side part of the wooden church: the tower, the tabernacle of the nave, and the altar. A semi-open porch leads to the side of the altar room. Shelestovo church (back side) The back part of the wooden church. There are three parts of the building, each of which increases in height and has more tents. Shelestovo church (front side) The front part of the wooden church: the entrance to the church and the high tower are behind the fence. A wooden chapel is near the raddle. 1/3 School (front side) Behind the trees on both sides is the entrance to the premises of the wooden folk school. A wooden staircase leads to the entry and the fenced porch. The front wall has three windows. School (left side) Wooden folk school, which has a fence on the left side of the entrance. In front of the building are small green areas and a tree. School (right side) A wooden school building with a fenced porch along the front part. On the right side, on the leg, there is a bell from a small roof to announce the beginning and end of lessons. School (front side) Behind the trees on both sides is the entrance to the premises of the wooden folk school. A wooden staircase leads to the entry and the fenced porch. The front wall has three windows. 1/3 School from Synevyrska Poliana of Mizhhiria district The school on display in the museum is a peculiar monument of folk construction of the second half of the 19th century. It is a typical rural dwelling with changes in the traditional layout, such as larger dimensions. The school is built from spruce wood, using traditional logging techniques. An open gallery stretches along the main facade at the foundations. The roof is four-sloped. Rafters are attached with horizontally nailed battens, and the wooden chips are installed on them. The structure of the ceiling ("podovynia") consists of four longitudinal beams ("gerendas") on which thick boards are laid. The floor in the classroom and the teacher's room is made of clay, and the hall and storeroom are made of thick boards. On the doorpost is written: "In the year of God, 1883, Ternavchuk Ilko and his wife, Plaha, and their children gave the task. The work was completed on the 24th of the month of July. Master Halai Yurko". Smithy from Dubove of Tiachevo district This specific object was a necessary component of almost every Transcarpathian village in the past. The main tools, tools, weapons, household items, and even jewelry were made from iron. The first forges, as centers of iron processing, were already at the beginning of the establishment of the Kyivan Rus statehood. However, the possibility of having smithies in an earlier period is not excluded. Various blacksmith tools were found in different areas. As a rule, a village began with a smithy. It was usually placed at a crossroads so that passers-by could shoe their horses while traveling on one or another road. The forge played a crucial role in the economic life of the Transcarpathian village in the past, and now it is a fascinating piece of folk crafts. Smithy (right side) A wooden forge building with a small porch that houses the heavy tools (close-up and right). Smithy (left side) A wooden forge building with a small porch that houses the heavy tools (far left). Smithy (right side) A wooden forge building with a small porch that houses the heavy tools (close-up and right). 1/2

Водяний млин із села Колочава Міжгірського району Історична довідка Крім зразків жител в нашому музеї представлені зразки технічних споруд, що побутували на Закарпатті в минулому: млин, ступа-сукновальня, валило. Традиційною для закарпатського села ХІХ – початку ХХ ст. була будова млина, що складалася з приміщення для механізму і невеличкої кімнатки, яка слугувала тимчасовим притулком для мельника і селян, які привозили зерно. Млин, що представлений в музейній експозиції, перевезений до в 1967 р. Розміри млина в середньому становили 4×8 м2. Робоче приміщення займало дві третини площі будови. В ньому були наскрізні двері: в одні заносили зерно, а в інші виносили готову продукцію – муку. Зазвичай млини ставили поблизу річки або потоку. Спеціальним каналом («розтокою», «млиновицею») воду з річки підводили до млина. Крім приміщення з механізмом у млині була й невеличка жила кімната, в якій міг жити млинар або зупинялися на нічліг люди, очікуючи своєї черги.